- риття
- -я́, с.Дія за знач. рити.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
риття
Смотреть что такое "риття" в других словарях:
риття — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
безтраншейний — а, е. Такий, що здійснюється закритим способом, без риття траншей (про прокладання труб). || Признач. для укладення труб у такий спосіб … Український тлумачний словник
відвал — ч. 1) род. у. Дія за знач. відвалити 1) і відвалитися 1). Відвал пустої породи. 2) род. а. Різальна частина плуга або землерийної машини, що відділяє та перевертає ґрунт. 3) род. у. Купа землі, накидана під час копання, риття ями тощо. || спец.… … Український тлумачний словник
землерийний — а, е. Признач. для риття землі (у 2, 3, 5 знач.) … Український тлумачний словник
канавокопальний — а, е. Признач. для риття канав, траншей … Український тлумачний словник
каналокопач — а/, ч. Машина, призначена для риття зрошувальних і осушувальних каналів, глибоких канав … Український тлумачний словник
котлованокопач — а/, ч. Землерийна машина для риття, копання котлованів … Український тлумачний словник
лункування — я, с., с. г. 1) Обробіток ґрунту з метою підготовки лунок (перев. для сівби або садіння рослин). 2) Спосіб затримання вологи в ґрунті за допомогою невеликих ямок (лунок), виритих на всій площі поля; створення, риття таких ямок … Український тлумачний словник
сліпець — пця/, ч. 1) Людина, позбавлена зору. || перен. Той, хто не помічає, не розуміє, не бачить того, що відбувається навколо, нездатний правильно осягнути що небудь. •• Сліпці/ сва/тають кого хочеться спати кому небудь, нападає дрімота на когось. 2)… … Український тлумачний словник
виривання — 1 іменник середнього роду висмикування виривання 2 іменник середнього роду риття … Орфографічний словник української мови
